Codein напиток Lean (лин) наркотики Горячеводский

Але, ребятки! Что там по части закладок? Я вот недавно эпичную закупку кодеина сделал, ваще улет, мозг выносит! Весь дым мне в голову, я словно в облаках паряю. И вот, после этой экстази-покупки, меня ждет работа продавцом в магазине. Дайте вам расскажу, как все было – это просто огонь!

Так вот, я сижу в магазине, одет в мою любимую тишку с надписью "Тишка, для тишки". Да-да, я такой необычный, но это мой стиль, слышите? Легкий стиль для легких ребят. Покупатели заходят и я ловлю свою дозу адреналина, потому что я знаю, что в моих карманах лежит закладка нашей особой приправы – кодеин.

Вы только представьте: человек заходит – такой заебатый мужик, жесткий тип. Я сразу распознал, что это истинный ценитель грибов, знаете? Я подхожу к нему, такой изящно, с выпученными глазами, и говорю: "Чувак, у нас тут новые колеса, прямо с района! Если хочешь почувствовать настоящий кайф, то смотри сюда!"

И пока он пытается принять решение, я понимаю, что нужно проявить свою неповторимую способность шеймить: "Эй, дед, ты что, мясо что ли? Неужели не можешь принять решение? Кодеин – это просто огонь, ты пропадешь! У нас еще и скидка, если ты райончик, вот держи дополнительные 20%".

И вот он сдался, так купил закладку. Я не удержался и сказал: "Ты сделал правильный выбор, бро! Теперь ты сам врач, сам себе режиссер. Наслаждайся и не забудь поднять васку, чтобы весь город узнал, что у тебя лучший товар от лучшего продавца".

Но поверьте, дорогие читатели, не всегда моя работа такая веселая и беззаботная. Некоторые покупатели – это настоящие задроты, которые пытаются меня обмануть, а иногда и украсть товар. Вот как-то раз пришел такой маленький хитрец, такой мудреный тип. Мало того, что он притворялся невинным Незнайкой, так еще и пытался выкрасть мои закладки.

Я, конечно же, не дурак, я сразу его раскусил. Ну, кто же поверит, что такой крошечный человечек пришел купить кодеин? Поэтому я решил приколоться над ним. Я подошел к нему и сказал: "Слушай, малой, я знаю, что ты хочешь, но так просто не получится. Тебе придется отработать мои закладки. А отработать – это значит, что ты будешь работать в магазине. Вот тебе фартовая футболка с надписью 'Я – сотрудник Легких Кодов'. Все понял?"

Маленький хитрец поколебался, но, поняв, что другого выхода у него нет, согласился на этот "легкий" квест. Таким образом, он стал моим новым напарником-продавцом.

И так день за днем минуты пролетали нашей команде. Мы продавали закладки, устраивали феерические шоу с дымом для покупателей и отрабатывали свои коды. И будьте уверены, у нас это получалось на высшем уровне! Маленький хитрец оказался талантливым актером, а я – мастером публичных выступлений. Вместе мы были настоящим мясом!

Теперь весь район говорит о нас, весь город слышит о нашей команде "Легких Кодов". Мы стали легендой, и каждый хочет получить нашу закладку. Но мы продолжаем оставаться неприкосновенными и никому не отдаем наши секреты.

И так, ребятки, если вы хотите почувствовать живой дым и окунуться в мир кодеина, знайте, что вы всегда можете найти нас. Мы дадим вам настоящий кайф и подарим моменты, которые останутся в вашей памяти на долго. Всегда ваша команда "Легких Кодов"!

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!